Запрошуємо кожного, кому небайдужа доля дітей-сиріт, познайомитися з результатами онлайн інтерв’ю Валентини Березіної, начальниці відділу усиновлення і сімейних форм виховання Служби у справах дітей та сім’ї КМДА і виконавчої директорки МБФ «Хороші Люди» Іванки Бедь. Інтерв’ю взято в рамках проекту фонду «В ефірі хороші експерти». Його метою є поширення інформації та ознайомлення з різноманітними історіями людей, які змінюють світ, працюючи у таких сферах як робота з сім’ями, робота з волонтерами та робота з дітьми.
Валентина Олександрівна Березіна — діячка з колосальним досвідом, адже вона працює у сфері захисту прав дітей з 2001 року! Тому експертка з легкістю змогла відповісти на ряд подібних запитань: Які існують міфи про усиновлення дітей в Україні? Скільки коштує пересічному громадянину оформлення прийняття дитини з інтернату? Куди звертатись, якщо виникло бажання усиновити дитину?
Які ж існують ТОП-3 міфи про усиновлення в Україні?
Спікерка перерахувала основні застороги, пов’язані з прийняттям до сім’ї дітей з інтернатів, і пояснила, чому міфи — це всього лиш міфи.
Отже, на думку спеціалістів, найбільш поширені уявлення про усиновлення такі:
1. Неможливо усиновити здорову дитину безкоштовно.
Пані Валентина одразу ж зазначила, що відповідно до законодавства усиновлення дітей в Україні відбувається безкоштовно, а у випадку його порушення відповідальність несуть обидві сторони — і та, яка надає кошти, і та, яка їх отримує.
2. Здорову дитину всиновити вкрай важко і для цього треба кудись іти та з кимсь домовлятись.
Щоби дізнатись достовірну інформацію про дитину, за словами Валентини Олександрівни, варто зайти на сайт Міністерства соціальної політикиабо звернутись у відповідні служби. На даний момент на інтернет-ресурсах доступна інформація про всіх дітей, які підлягають усиновленню в Україні.
3. Таких дітей не варто усиновлювати і приймати в свою сім’ю, адже в них порушена психіка та погана спадковість, тому їхнє всиновлення може нести небезпеку.
Чиновниця пояснила, що такі страхи й перестороги виникають у людей, коли вони задумуються про усиновлення, але для них існують спеціальні курси, на яких потенційних усиновлювачів готують до прийняття дитини.
«Я думаю, такий міф найкраще можна розвіяти, якщо прослухати курс підготовки кандидатів, почитати відповідну літературу, взагалі, що таке психологія сирітства і про те, що ці діти є такі ж діти, як і наші, які виховуються в сім’ях, і кожна така дитина теж мріє про сім’ю». Виконавча директорка фонду також поділилась власною історією: розповіла, як познайомилась з волонтерством в 2016 році, та мріє усиновити дитину та започаткувати власний дитячий будинок сімейного типу (в чому ми їй і бажаємо успіху та декларуємо нашу всебічну підтримку!). Іванка не дарма згадала про власний шлях до служіння дітям, адже наступне питання звучало так:
Яких дітей можливо всиновити в Україні?
З відповіді пані Валентини ми дізнались, що можна всиновити дитину від 2 місяців до 18 років, але є один цікавий факт: українське законодавство дозволяє приймати в сім’ї навіть повнолітніх осіб.
Цікаво, що не всіх дітей, які знаходяться в інтернатних закладах, можна усиновити. Як зазначила співрозмовниця представниці «Хороших людей», для всиновлення необхідні конкретні правові підстави.
Які ж підстави потрібно, щоби прийняти в свою сім’ю дитину з інтернату? Хіба самого благородного бажання замало?
Виявилось, що в Україні можна всиновити: — дитину-сироту (для цього потрібна наявність відповідних документів — свідоцтв про смерть батьків); — дитину, батьків якої позбавлено батьківських прав (має бути рішення суду); — дитину, батьки якої визнані недієздатними або безвісно відсутніми (це також визначається рішенням суду); — дитину, батьки якої добровільно надали згоду на всиновлення своїх дітей (таке право дійсно надається українським законодавством).
Для пересічних громадян інформація про всіх цих дітей є частково доступна на офіційному сайті Мінсоцполітики в розділі «Діти».
Чи бувають ситуації, коли батьки, яких в силу тих чи інших обставин було позбавлено батьківських прав, виправляли недоліки і намагались повернути свою дитину, яку вже прийняли в іншу сім’ю?
Всиновлення дітей в Україні регулюється судом і після того, як суд виніс своє законне рішення, ситуація набуває безповоротності:
«Усиновлення в Україні — це прийняття в свою сім’ю дитини на правах рідної доньки чи сина і це здійснюється виключно за рішенням суду. Щодо того, які права мають батьки, які були позбавлені прав. Чи можуть вони повернути назад дитину, яка була усиновлена? Жодним чином ні. З того моменту, як рішення суду набуло законної сили, повернути вже нічого неможливо». Втім, якщо суд ще не виніс рішення, або дитина знаходиться на обліку, або навіть вже після знайомства кандидатів з дитиною і визначення справа все ще триває процедура розгляду в суді, у випадку звернення батьків щодо повернення їм батьківських прав, суд призупиняє процес всиновлення та починає розгляд звернення батьків. Але таке звернення зовсім не означає повернення дитини:
«У нас були випадки, коли на етапі слухання справи в суді, було звернення біологічних батьків щодо повернення їм на виховання дитини. В даному випадку орган опіки і піклування досить прискіпливо перевіряє, чи усунено батьками всі ті причини, у зв’язку з якими вони були позбавлені батьківських вправ, і обов’язково такі батьки не просто мають звернутись до органу опіки і піклування про можливість повернення, а звернутись самостійно до суду про поновлення їх в правах», — зазначила пані Валентина. Наступне, про що Іванка запитала співрозмовницю, було відкрите та закрите усиновлення (доповнення до Конвенції ООН про права дітей, в якому йшлося, щоб усиновлення в Україні було відкритим) та власне який саме вид усиновлення діє в Україні?
Пані Валентина, як виявилось, підтримує виконавчу директорку в її судженні про важливість відкритого усиновлення, оскільки дитина має право знати своє походження та свою історію. Питання лишається в тому, як саме батьки будуть розказувати дитині про її коріння, зважаючи на її психологічний стан, вік тощо. І розказати правду мають саме найближчі люди.
Цікавий факт: за словами Валентини Березіної, існує міф, що при знайомстві з біологічними батьками дитина одразу може захотіти до них повернутись, але на практиці такі випадки якщо і стаються, то найчастіше тоді, коли дитина дізнається про своє походження від сторонніх осіб. Тож не варто приховувати правду, якою б вона не була. Треба лише знайти правильні слова!
Також важливо знати, що досягненням певного віку дитина має право звернутись до державних органів і отримати інформацію щодо свого біологічного походження.
У випадку виникнення в усиновлювачів труднощів, пов’язаних з поясненням дитині її історії (адже це насправді непросто!) пані Валентина радить звернутись до психологів, які спеціалізуються на психології сирітства та отримати консультацію щодо їхньої конкретної ситуації, враховуючи особливості дитини.
Валентина Олександрівна також розповіла про реальну кількість сиріт в Україні — тобто тих дітей, яка мають правові підстави для того, щоб бути всиновленими.
Сумна статистика: таких дітей на сьогоднішній день близько17 тисяч, і щодня з’являюся нові діти, яких ставлять на облік. В місті Києві зараз близько 400 дітей, які мають статус сиріт.
Хто ці діти?
Це діти від 2 місяців до 18 років, з них понад 200 влаштовані до сімейних форм виховання та перебувають в сім’ях опікунів, значна частина перебуває в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу.
Пані Валентина пригадала про ще один міф, пов’язаний з усиновленням дітей:
«Існує, до речі, ще один міф про те, що якщо дитина перебуває в прийомній сім’ї або ДБСТ, то її неможливо всиновити. Ні, ці діти можуть бути всиновлені, якщо є правові підстави». Нажаль, серед дітей-сиріт є і такі, що мають проблеми зі здоров’ям, але ще сумніше те, що вкрай мало людей звертають на них увагу і виявляють бажання прийняти в сім’ю. Цим дітям від 7 до 18 років, які перебувають у спеціальних закладах для дітей з інвалідністю. Всиновлення таких дітей, як зазначає пані Валентина, це, скоріше, виключення з правила. Сама вони пригадує, що в Києві така подія сталась близько 8 років тому: родичі всиновили важкохвору дитину.
«Крім того, є дітки, які знаходяться в будинку дитини. В Києві є два таких будинки. Це близько 50 дітей, які можуть бути усиновлені. Вік цих дітей — від народження до 5-6 років. Це найбільш запитувана категорія дітей серед усиновлювачів» Кожна друга така дитина, нажаль, має складні захворювання, до яких громадяни України не готові в силу фінансових труднощів. Такі діти всиновлюються дуже рідко.
Приємний факт: на сьогоднішній день дітей до 10 років, які мають захворювання, що підлягають лікуванню почали частіше всиновлювати навіть разом з братиками чи сестричками!
Іванка звернула увагу на досить гостру в ці дні тему карантину:
«Через те, що кількість кризових сімей значно зросла, в мене є питання: чи змінилася кількість статусних дітей за час карантину? Чи з’явились такі сім’ї, які сказали, що не справляються і не можуть залишатись батьками?» Валентина Олександрівна відповіла, що, на щастя, такої серйозної масової кризи не спостерігається, але все ж деякі труднощі в сфері усиновлення з’явились:
«Ці два місяці значно вплинули саме на влаштування дітей, і ми мали б забезпечити, згідно законодавства, їхнє право на сімейне виховання. На період карантину зупинились встановлення контакту, видача направлень. Кількість дітей значно збільшилася і ми сподіваємось, що поступовий вихід з карантину дасть нам можливість долучитись до проблеми кожної дитини і надолужити все, що було за два місяці втрачено», — підкреслила спікера. Співрозмовниці торкнулись і сфери волонтерства. На питання про потребу волонтерів для діяльності закладу, який очолює Валентина Олександрівна Березіна, відповіла, що залучення волонтерів в сам процес усиновлення є неможливим, проте є необхідність в допомозі з пропагуванням усиновлення та поширенням інформації, розвінчування міфів, також інформування про різні форми, адже крім усиновлення існують інші способи допомогти дітям— опіка, прийомна сім’я, ДБСТ, наставництво, патронатне виховання та інше — все це лягає на плечі волонтерів та благодійників, які бажають включитись в роботу.
«Треба акцентувати увагу на тому, щоб не просто прийти з подарунками до інтернату, про що ми багато говоримо, а більше подумати про те, як допомогти дитині залиши цей заклад», — підсумувала пані Валентина. Говорили також про те, як допомогти людині, яка зовсім недавно познайомилась з процесом усиновлення та підготувати її.
Важливо знати, що дитину можна прийняти не лише в сім’ю, адже самотній чоловік чи жінка також може всиновити дитину. Для того, щоб дізнатись всі нюанси процесу усиновлення, людині потрібно звернутись за консультацією у службу в справах дітей, такі служби існують при кожній районній адміністрації і в них є спеціалісти, які займаються питаннями усиновлення. Спеціаліст також має надати перелік вимог, який, за словами Валентини Олександрівни, не є значним.
Серед таких вимог є підтвердження стану здоров’я кандидата, відсутності проблем з законом та судимості (люди, засуджені за певними статтями, навіть після погашення судимості не мають права всиновлювати дітей), інформація про наявність житла та відповідних умов для проживання дітей.
Наприкінці розмови наша Іванка поставила питання про супровід усиновлювачів.
«Якщо ми говоримо виключно про усиновлення, то по законодавству до того моменту, коли дитина досягне повноліття, служба у справах дітей здійснює контроль за умовами утримання вихованців. Упродовж перших трьох років після усиновлення спеціаліст щороку відвідує дитину, а пізніше — щотри роки до повноліття», — пояснила пані Валентина. Спікерка також нагадала, що у вихованні дітей, яких прийняли в сім’ю часто виникають різного роду проблеми, які не треба замовчувати. При виникненні труднощів Валентина Олександрівна радить звертатись до психологів, центрів соціальних служб для сім’ї та молоді та приватних психологів. В Києві якісні консультації можна отримати у психологів Міського центру дитини.
Прослухавши інтерв'ю Іванки Бедь та Валентини Березіної, можемо констатувати, що попри існуючі негаразди та певні труднощі все ж стан справ зі сферою захисту дітей досить втішний і закон є завжди на боці дітей.
