Хороші новини / Проекти

Простими словами про благодійність

 

Ярославі 27 років, вона проживає у м. Вінниця.  Наразі успішно реалізовує себе, як проджект-менеджер у професійній сфері та волонтерській діяльності.
 Дівчина не приховувала власного здивування, коли дізналась, що стала героїнею майбутньої статті. Це не дивно, Ярослава - волонтер з одинадцятирічним досвідом, згадана діяльність  видається їй не такою вже й особливою. Натомість у цікавій розмові Ярослава поділилась враженнями від  натхненної роботи з учасниками фонду «Хороші люди», власним  баченням сенсу благодійності й новий проєкт під назвою «Територія життя».

Перед нами відкривається особистість, що  в поєднанні з моральними  компонентами співстраждання та небайдужості, мотивує долучитися до волонтерства й розвивати в собі почуття власної відповідальності. Помічаєте за собою брак внутрішніх ресурсів і не знаєте навіщо займатись  благодійністю? Історія Ярослави саме для вас.


Що тебе спонукало стати волонтером?

Почала займатись волонтерською діяльністю  з 14 років.
Головним поштовхом до волонтерства стала несправедливість, з якою я не хотіла миритись.  Було важко сприйняти ситуації, коли тварини потерпали  від людської жорстокості та свавілля. Мені не властиво залишатись  осторонь соціальної проблеми, з якою я зіштовхнулась.


Тому, займаючись волонтерством, хотіла виправити несправедливість і ставила собі це за мету, бувши наївним підлітком. Працювала у різних сферах: в притулках для тварин, допомагала людям з інвалідністю та людям   похилого віку. Також я працювала з  дітьми  й підлітками в інтернатах та з дітьми  з психічними відхиленнями. 


Волонтерство та  благодійність потрібні для того, щоб здійснювати баланс у суспільстві


Одного разу я знайшла покинутих бабусю й дідуся. Не задумуючись я почала організовувати допомогу для них, адже не уявляла хто це може зробити ще. Їхні родичі з’явились, щоб розв'язати питання квартири, тільки тоді, як бабусі не стало, а дідусь був при смерті.

Після восьми  років активної діяльності я  припинила роботу на тривалий період. Причиною стало моральне виснаження та брак внутрішніх ресурсів.  Проте, через деякий час, довіра та розуміння необхідності давати допомогу і можливість це робити знову повернули мене у цю сферу.



Що для тебе організація «Хороші люди» ?

Для мене «Хороші люди» –   це благодійна організація, фонд, який заряджений енергією Іванки (виконавчий директор фонду "Хороші люди") і переконаний, що він може зробити щось важливе  і, власне кажучи, я хочу до цього доєднатись. Туди приходять люди, які дотримують слово, не залишаються осторонь, розділяють твої погляди і мають безліч ресурсів.  

Більше деталей про благодійний фонд "Хороші Люди" дізнавайтесь тут

Якою є роль благодійності у твоєму житті?

Благодійність для мене це виходити за межі. Оскільки ми соціальні створіння, допомагати один одному у складних ситуаціях не є   проблемою. Проте, ми звикли орієнтуватись на те коло людей, яке нас оточує: на нашу сім’ю, родичів та  друзів. Коли ми говоримо про підтримку для незнайомих людей, це для мене вже рівень благодійності. Тобто вихід за межі звичайного кола взаємообміну допомогою один одному.



Чи вплинула пандемія на розвиток твоєї волонтерської діяльності?

Як я вже згадувала, певний час я нею не займалась взагалі. Думки стосовно благодійності з’явились у травні 2020 року, після початку карантину. Разом з Іванкою  ми почали їх обдумувати, поступово формувалось бачення на вінницький проєкт «Територія життя». Це та ціль, над якою  ми зараз працюємо. Завдяки теперішнім обставинам  ми почали створювати цей проєкт. Під час карантину у мене перебудувалось життя і це дало мені змогу на реалізацію більшої кількості волонтерських програм.

Іванка Бедь у Facebook


 Розкажи детальніше, що криється в розробці проєкту під назвою «Територія  життя» ?

Проєкт був започаткований  у серпні 2020 року. Він направлений на роботу із сім’ями, що перебувають у складних життєвих обставинах (СЖО). Наразі в тестовому варіанті ми опікуємось п’ятьма родинами з Могилів-Подільського району Вінницької області (ми обрали ці сім’ї за допомогою соціальних працівників). А далі, плануємо розвивати цей проєкт, щоб охопити волонтерською підтримкою всі сім’ї СЖО. Розірвати цикл, коли діти, які проживали в сім’ї  зі складними життєвими обставинами,  створюють нові з подібним стилем життя. До прикладу: з п’яти сімей з яким ми працюємо, є мати з сім’єю СЖО  і її син уже також встиг створити сім’ю, яка вимагає нашої підтримки й не може впоратись з життям.

Чи є реальним факт припинення існування таких сімей в Україні?  

На мою думку, можуть існувати суспільства, коли кількість сімей  такого рівня просто наближається до нуля. І я вірю в те, що це перехідний етап у суспільстві, зокрема в Україні. Хочеться розвивати нашу державу, а кількість сімей СЖО  це те, що показує рівень розвитку країни. Приклади інших суспільств показують нам, що можна жити так, де немає сімей, що знаходяться на етапі виживання.

Дізнавайтесь про міжнародний досвід організації соціальної допомоги детальніше


Як ти долаєш складнощі у своїй роботі?

Складнощі, з якими ми вже зіштовхнулися,  це звісно величезне нерозуміння, як можна нічого не робити, або навпаки робити якесь зло стосовно  своїх дітей чи власної  сім’ї.

Ми зустрічаємось з людьми, які мають ресурси, але вони їх не використовують. Це дуже болить.



Це про сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах. З головних якостей, які допомагають справлятись з труднощами – прийняття. Я  вчусь не засуджувати. Моє завдання, коли я зустрічаюсь з тією сім’єю  не судити, а думати чим я можу допомогти їй. Ми концентруємо свою увагу на дітях, які знаходяться у цих сім’ях. Наша ціль є створити умови, щоб у них з’явилась можливість реалізувати себе в житті.

Є люди які хочуть почати допомагати, але не знають з чого почати ?

Коли в тебе є ресурс то проблеми його реалізувати немає. Це працює у будь-якій сфері. Тому найголовніше у цьому випадку почати (сміється).

Заповнити анкету і стати членом команди "Хороші Люди" можна тут

В одному з твоїх облікових записів у соціальній мережі є фраза «Істина ціль благодійності не в тому, щоб жертвувати, а в тому щоб не було для кого жертвувати». Можеш розкрити її зміст ?

Вона мені дуже подобається. І її сенс закладається в тому, щоб будувати таку державу, в якій тих, хто потребує благодійності, просто не буде. Що мається на увазі: коли ми починаємо працювати з тим сегментом, який потребує благодійності то було б ідеально, щоб наша робота закінчилась на тому, щоб ці люди більше благодійності не потребували. У них з’являється можливість себе забезпечувати та надати допомогу іншим. Ми це теж передбачаємо у нашому проєкті, щоб сім’ї СЖО з якими ми працюємо сьогодні росли й переходили на ланку вище. Таким чином, щоб в майбутньому вони стали  тими сім’ями та волонтерами, які надають свою підтримку аналогічним сім’ям СЖО. А в ідеалі, для нас головною метою є, щоб  у Вінницькій області таких родин не було взагалі.


Якою на твою думку є  перспектива волонтерства в Україні?

На мій погляд, перспектива є і перспектива гарна. До тих пір поки в країні будуть діти, яким необхідна допомога і підтримка  волонтерів, доти волонтерам потрібно об’єднуватися і робити те чого вони прагнуть. А взагалі, якщо говорити про наших людей, дуже круто, що їм це відгукується. Коли ти починаєш говорити, що займаєшся волонтерством то до тебе приєднуються люди. Не знаю, що ними мотивує. Для людей це важливо, маючи безліч власної роботи й проєктів, вони не можуть пройти повз чужої проблеми. Хочуть допомогти і допомагають. Тому я вірю в успішні  перспективи для волонтерства в Україні.