Душеопікунство - служіння SoulTalk

«Мій дім: вчора, сьогодні і завтра»

Це дослідження проводиться для пошуку відповіді на питання як ми, українці, сприймаємо зараз поняття «дому», яким чином під час війни змінилися прив'язаність до дому і відчуття безпечного простору, що ми думаємо про свою домівку, перебуваючи вимушено у різних кутках світу чи залишаючись попри все у себе вдома.
Історія в обличчях
Мене звуть Олександр Квасов. Наш будинок був у місті Рубіжне. Для нас "будинок" - це місце спокою, затишку, тепла. Місце, куди ти повертаєшся, де б ти не був... на роботі, у відпустці, подорожі, відрядженні. Місце зосередження всіх необхідних речей. Ти створюєш їх своїми руками, чи купуєш. Ти знаєш, що і де лежить, а якщо забув, то знаєш де шукати. Тут ти можеш пройти з кімнати в кімнату із заплющеними очима.
Для дітей це місце їх народження. Місце куди вони прибігають з вулиці і мати візьме їх на руки, поцілує і заспокоїть. Потім це місце стає їхньою пристанню, куди вони завжди можуть повернутися і знайти своїх батьків, знайти добру пораду, відпочити та пройти складну ділянку життя. Це місце, де на тебе чекають, де ти завжди в безпеці.
На першій фотографії вся наша родина біля вхідних дверей. Зараз ці двері виглядають ось так...
ПІДТРИМАТИ ХОРОШИХ ЛЮДЕЙ
Оберіть суму безповоротної допомоги в грн.
будемо вдячні )