Піксель життя

Високоякісне зображення, розбите на найдрібніші одиниці — пікселі. Вони бувають різного забарвлення і, звичайно, наповнення. Деякі ми забуваємо, а є такі, що виділяються найяскравішим кольором та глибоко врізаються в пам'ять, змінюючи свідомість. У мене теж є свій спогад. Піксель, після якого вектор життя набув іншого напрямку і в серці з'явився поклик займатись благодійністю.

Пригадую двадцять друге вересня 2019 року. Звичайнісінький день посеред тижня, який не мав вирізнятись чимось особливим. Я, з пачкою інформаційних буклетів про набір дівчаток у секцію жіночого футзалу (спортивна гра з м'ячем на спортивному майданчику, меншому за футбольне поле ) виходила із Львівської школи.

Це був період, коли я реалізовувала власну ідею про створення жіночої команди і день народження мого брата. Я дуже спішила його привітати, але тоді він не відповів на дзвінок. У мого маленького племінника, була підозра на алергію, тож у них був запланований візит до лікаря. Вже пізніше, по телефону, від мами я дізналась, що у восьмимісячного хлопчика діагностовано онкологічне захворювання — нейробластома пізньої стадії. Того дня я так і не привітала брата зі святом, і він ще довго не відповідав на дзвінки.

Я б хотіла знати якісь психологічні навички, щоб вміти витісняти негативні спогади з пам'яті, але не можу. Усі доленосні події вкорінюються в наше життя, хороші вони чи погані.

За статистикою, нейробластома щорічно вражає дітей у співвідношенні 7: 1 000 000 у віці до 15 років. Чому саме так склалось, що саме наша сім'я потрапила в зону ризику? Не відомо. Кожний в кого трапляється подібні ситуації задає собі це питання.

З тих пір, я розумію, що таке цінність життя, коли забуваю, то похресник завжди мені нагадує про це своїми дзвінками

Її історія почалась не відразу з благодійного проекту. Коли ми навчались в університеті ім. І. Франка волонтерської діяльності в полі зору культурологів не було.

Ми не наважились на поїздку в Київ в сам розпал. Свідомим кроком до розуміння стала подорож в Київ у березні, після трагічних зимових подій. Майдан Незалежності переповнювала атмосфера єдності. Кожна історія, що розповідали з передової, поховання загиблих. Це було щось, як з іншої реальності.

Пригадую враження Іванки і запах паленої резини. Зрозуміти, як люди могли добровільно йти і захищати свою країну, маючи власну позицію було вкрай складно. Це те, що сколихнуло її розум та серце.

Згодом, був перший сигнал до того, що світ не такий, як вона уявляла раніше. Поштовхом до цього стало есе датського філософа Сьорена К'єркегора «Страх і трепет», коли нею була вперше прочитана історія про Авраама і Ісаака. Саме тоді, у неї почав змінюватись погляд на віру.

Ставши студенткою Католицького Університету відбулось руйнування минулих релігійних стереотипів.

Теорія ожила на практиці. Історії священиків та реальні приклади з життя замінили сторінки текстових понять.

Зокрема Даша, сусідка та подруга, яка запросила поїхати в дитячий табір. Кардинально життя Іванки змінилось у 2016 р. коли вона вперше побувала в таборі, який відбувся на території школи-інтернату на Кіровоградщині. Після нього були різні варіанти волонтерства: інтернат для незрячих дітей, онкологічна клініка, низка таборів у Київській області.

Згодом Іванка стала активним волонтером фонду «У колі друзів», коли переїхала в Київ у 2017 р. Ключовою була участь в таборі «Ican» — інклюзивний проєкт, після якого почала займатись благодійністю не як волонтер, а працівник фонду.

В текстових джерелах благодійність визначають, як безкорисливе надання допомоги потребуючим, проходячи певні етапи, а інколи й виклики. Мої роздуми над цією темою порушив чийсь голос.

Біля мене стояв чоловік з пошарпаною скринькою і просив внести пожертву для благодійного фонду. Раптом моє серце наповнилось тривогою, нещодавнє відкриття розвіялось в повітрі. В думках була лиш фраза, що з мене хочуть витягнути коштиобманути. Постала ситуація, яка потребувала вимагала детального розгляду. Що з цього вийшло читайте у наступній серії.