Незвичайні випадковості

У Всесвіті є багато способів звести людей один з одним
Повідомлення прийшло не мені одній. Було ще кілька дівчат з Манхеттену, з якими ми товаришували протягом шести років навчання. Востаннє ми зустрічались ще в далекому 2017 році. Тому я сміливо могла задати собі питання, чи я взагалі знайома з цими людьми?
Треба завжди бути готовим до всього, що може трапитись. Саме з такою думкою того зимового дня я виходила з трамваю в центрі міста. Було одинадцяте січня і Львів ще дихав Різдвяними святами. Тоді я намагалась пригадати, коли я останній раз бачила кожну з них, і що могло змінитись за цей час. Такі зустрічі мені завжди віяли ароматом олімпійських ігор, відбуваються рідко і кожен змагається хто кращий і займе місце на п'єдесталі.
Фото з останньої зустрічі - 2017 рік

Теми, що ми наближаємось до клубу плюс тридцять і жодна з присутніх ще неодружена мене не лякали. Можливо це був наслідок навчання на філософському, або просто наслідування сучасних трендів.
Я йшла на зустріч до людей, з якими ділила побутові речі: холодильник, шафу, іноді ліжко. Одним словом, найкращий безтурботний період свого життя.
Карантин додав свої корективи і одна з найдовших вулиць Львова, Личаківська, стала місцем нашої довгоочікуваної зустрічі. На вулиці було доволі прохолодно, але через емоційну складову вечір передбачав бути теплим. Думаю він таким і був.
Я була першою гостею, але всі чекали іншу людину, ту яка всіх нас зібрала — Іванку
Без сумніву, Іванка — родзинка вечора.

Вона прийшла, як Санта Клаус, з мішечком «хороших подаруночків» для кожної, чим не могла не здивувати. У білій коробочці, обмотаній новорічним папером лежало найкраще, як на мене, поєднання: какао і мед. Сентиментальне обличчя дівчат змінилось на здивоване, коли Іванка промовила: «Якщо хтось бажає зробити, взаємний подарунок, можете пожертвувати кошти для Благодійного фонду „Хороші Люди"». Чим викликала відповідну реакцію: «Іванка не змінилась» — промовив чийсь голос навпроти, коли я вдихала медовий аромат свого подарунка.

Ми знали те, що вона залучена у сферу благодійності. Проте, це не завадило побачити певну корисливість у цій фразі, ми сприйняти її некоректно. Думаю, це були серйозні наміри.
Після цього, я зрозуміла, що ніхто з нас не змінився. В декого так і залишилось в погляді не розуміння, що конкретно вона хоче від цього світу. Моментами це проблискувало і в мене. Ми всі слідкували одна за одною в соціальних мережах. Розповідати, щось про себе не було потреби. В колі, ділились спогадами і планами на майбутнє.

Коли черга дійшла до мене, я сказала, що продовжую тренуватись, пробувала навчатись в Університеті фізичної культури, але моїх старань вистачило тільки на один семестр. А ще, призупинила тренування дітей і хотіла зайнятись новим видом діяльності, зареєструвавшись на сайті для копірайтингу. Тут Іванка промовила: «Так давай працювати разом, я шукаю людину, яка вестиме блог нашої організації». У дівчат це викликало посмішку на обличчі, у мене тривогу в душі. Те, що я нічого не тямлю в благодійності мене гальмувало, як і те, що ця пропозиція була дуже неочікуваною.
Події розвивались настільки швидко, що до них не був готовий ніхто. Кульмінацією вечора стало те, що Іванка, ініціатор зустрічі, покинула наш колектив, заради іншої зустрічі. На моє питання «Невже ти нас так швидко покидаєш?» , - Іванка посміхнулась і сказала: «Все добре, я скоро повернусь, а ти подумай над моєю пропозицією». І тут, я знову почула знайому фразу: «Іванка не змінилась». Цього разу, у своїх думках, промовила її я.
ПІДТРИМАТИ ХОРОШИХ ЛЮДЕЙ
Оберіть суму безповоротної допомоги в грн.
Зроби хорошу справу !
Iryna Chaika
Футбольний фанат і хороший автор
Вам сподобалась ця стаття?
Схожі статті
Повернутися назад до блогу